Життя та праця геніальних вчених, які дали людству нові уявлення про Всесвіт

Міністерство освіти і науки України

Робота

 на обласний гуманітарний конкурс

« Космічні фантазії »

Номінація: « Космічна історія »

Тема: « Життя та праця геніальних вчених, які дали людству нові уявлення про Всесвіт »

     Автор: учень 9-А класу Топорівської ЗОШ  І-ІІІ ступенів

Никифорук Михайло Ярославович

 Дата та рік народження:  06.08.1998р.

Домашня адреса: с.Топорівці, вул. Л.Мартовича, 9.

Педагог-консультант: вчитель фізики та астрономії Рудько Г.П.

                                                                               

                                                                       

 

                                                         

2014 р.

               І. Юрій Кондратюк – талановитий вчений та інженер
   Несправедливо і дивно, що ім'я одного з піонерів космонавтики тривалий час замовчувалось. Ідеться про Олександра Ґнатовича Шаргея. Саме він зробив безсмертним ім'я іншої людини Юрія Васильовича Кондратюка.

9 червня 1897 року у Полтаві в сім'ї Ґната та Людмили Шаргеїв народився син Сашко. У тринадцять років Олександр залишився круглою сиротою і жив у бабусі. Хлопець захопився науковою фантастикою, особливо вразив його юну уяву роман Бернарда Келлермана «Тунель» про створення підводної дороги між Європою та Америкою. Прочитав його Сашко влітку 1914 року під час канікул. Пізніше вчений згадував, що прочитане справило на  нього величезне враження і він, наскільки міг, почав обмірковувати дві теми: пробивання глибокої шахти для дослідження надр Землі та використання тепла земного ядра і політ за межі Землі [4, с.15].

У 1916 році О. Шаргей закінчив зі срібною медаллю полтавську гімназію і всту­пив па перший курс механічного відділення Петроградського політехнічного інститу­ту. Але студентське життя було недовгим. Ішов третій рік світової війни. Події зміню­вались із калейдоскопічною швидкістю: мобілізація в армію, Турецький фронт, жовт­нева революція, демобілізація, громадська війна, мобілізація у білу армію, втеча до­дому в Полтаву, переїзд до Києва, мобілізація в армію Денікіна, втеча...

Незважаючи на всі перипетії, до осені 1919 року О. Шаргей закінчив рукопис «Тим, хто буде читати, щоб будувати». На 144 сторінках помістилися значна кількість наукових пророцтв, зокрема, і траса на Місяць”[1, с.114].

У Малій Висці Олександр - Юрій, працюючи у млині, потім на цукровому заводі, пише новий варіант свого твору.

У 1925 році Кондратюку вдалося розшукати «Вісник повітроплавання» за 1911 рік з частиною праці К. Ціолковського. Згодом він згадував, що був частково розчарова­ним, бо у своїх працях відкрив аналогічні речі лише іншими методами. Тішило вчено­го те, що він уніс і нові важливі ідеї у теорію  польотів.

Влітку 1925 року Ю. Кондратюк спробував опублікувати свою працю «Про між­планетні подорожі». Більше двох із половиною років тривала тяганина — редагуван­ня, доопрацювання, підготовка до друку – та врешті вченому відмовили. Більше то­го, не дозволили видрукувати книгу за кошти автора.

У січні 1929 року нарешті вийшли у світ 2000 екземплярів книги                  Ю. Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». У цій праці всього 73 сторінки і 6 аркушів схем та креслень, на яких детально описаний спосіб здійснення міжпланетних подо­рожей — так звана траса Кондратюка”[5, с.132]. На жаль, ідеї українського вченого випереджа­ли час і технічні можливості.

   Через 26 років після його смерті із космодрому на мисі Кеннеді стартував «Аполлон-9». Він полетів на Місяць так, як це рекомендував робити український учений Олександр Шаргей майже півстоліття тому. За словами одного із фахівців проекту «Аполлон» Джина Хуболта, коли ракета із трьома астронавтами мчала до Місяця, він думав про Юрія Кондратюка —талановитого вченого та інженера, який проклав тра­су до інших планет [5, с.129].

 ІІ. Сергій Корольов – геніальний конструктор

   Народився Сергій Павлович Корольов 12 січня 1907 року в Житомирі в сім'ї викладача гімназії Павла Яковича Корольова й доньки українського купця Марії Миколаївни. Їхнє подружнє життя не склалось, і з трьох років хлопчик жив у бабусі й діда, Марії Матвіївни й Миколи Яковича Москаленків, у Ніжині (Чернігівська обл.). Друзів-однолітків Сергій не мав, життя його йшло буденно, одноманітно й нудно. Рано навчившись читати й писати, він відкрив для себе арифметику. Давалась вона йому дуже легко. «Він мав виняткову пам'ять, — згадувала потім мати, — добре вчився: завзято, наполегливо, без примусу. Він легко запам'ятовував. Навколо в сусідів не було малюків, він не знав галасу і метушні дитячого гурту. Граючись сам, мимоволі мусив виявляти ініціативу, винахідливість, учився мислити самостійно. Силу волі загартовували невдачі. Плакати не годилось» ”[3, с.3].

    У жовтні 1916-го батьки Сергія офіційно розірвали шлюб, а через місяць мати виходить заміж за Григорія Баланіна, інженера-електрика, який невдовзі одержав призначення до Одеси. Тут Сергій іде в перший клас Третьої гімназії. Вчитись у гімназії, проте, Сергієві не довелося. Настали смутні часи — революція. На вулицях неспокійно, стрілянина, гімназію закрили. Який вихід? Мабуть, вчитися самостійно. Так і вирішили. Вітчим, маючи два дипломи інженера з електричних машин (одержані один у Німеччині, другий — у Київському політехнічному інституті), був пасинкові за наставника. Григорій Михайлович записав Сергія до модельного гуртка портового клубу, згодом хлопчина запалився мрією побудувати планер. Але ж не завадило подбати і про здобуття офіційної освіти. У 1922 р., склавши екстерном усі іспити, Сергій вступає у передвипускний клас Першої одеської будпрофшколи. Але його стихія — авіація. Це більше, ніж юнацька мрія, це покликання. І Сергій стає членом щойно організованого Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК).

1926 року С.Корольов  вступає на аеромеханічний факультет МВТУ ім. М.Баумана. Спеціальність — літакобудування. Для дипломної роботи він затвердив двомісний літак власної конструкції. А упродовж 1928—1930 рр. він закінчує школи планеристів та пілотів-майстрів тривалого польоту, одержавши свідоцтво за № 12, а також диплом льотчика.

Восени 1929 р. на VI всесоюзних планерних змаганнях у Криму вперше було заявлено та продемонстровано планер конструкції двох Сергіїв, Корольова й Іллюшина, названий ними на честь місця проведення польотів «Коктебель». Випробував планер К.Арцеулов. 15 жовтня підніме «Коктебель» у небо й сам Корольов.

Січень 1931-го — найжорстокіший присуд: інвалідність. Страшний головний біль. Але, страждаючи, Сергій Павлович усе ж береться студіювати працю «Реактивний аероплан» К. Ціолковського, ідеями якого перейнявся у студентські роки. Він робить креслення, розрахунки, й самозречення, заглибленість у справу життя, відданість покликанню допомагають одужати. Ставши на ноги, Корольов повертається в авіапромисловість, а вільний час проводить серед ентузіастів гуртка Тсоавіахіму (Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву), захоплених мріями про міжзоряні експедиції. 2 вересня 1933 р. у Москві на базі МосГВРР і газодинамічної лабораторії (ГДЛ) було сформовано Реактивний науково-дослідний інститут (РНДІ). Корольова призначають заступником начальника. Згодом Сергій Павлович очолить провідний відділ крилатих ракет, а 1937 р. стане начальником групи ракетних апаратів.

27 червня 1938 р. у біографії Корольова — чорний день. Арешт. 27 вересня — закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.

27 липня 1944 р. президія верховної ради СРСР приймає рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. 1946 р. Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Від серпня 1956 р. Корольов — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ. Наукові здобутки вченого, втілені в металі, спочатку вражали, а потім захоплювали планету.

Апогей ученого — 12 квітня 1961 р. Перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна”[2,с.139]. Перед стартом Сергій Павлович зовні спокійно й навіть сухо інструктував його: «Юрію Олексійовичу! Отже, я хочу вам просто нагадати, що після хвилинної готовності мине хвилинок шість, перш ніж почнеться політ. Тож ви не хвилюйтесь». Ділове, чітке наставляння, начебто ані найменших емоцій. Та скільки праці, хвилювань, безсонних ночей за цією незворушністю! Під керівництвом головного конструктора С.Корольова створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Академік В.Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного польоту, то Сергій Корольов заклав підґрунтя практичної космонавтики».

ІІІ. В. П. Глушко - видатний український авіаконструктор

 Глушко Валентин Петрович  — академік АН УРСР (1958) та АН СРСР, творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» — «Буран».

Народився 2 вересня 1908 року в Одесі. Навчався в Одеській консерваторії, Ленінградському університеті.

   Ще 1924 року (в 16-річному віці) В.Глушко опублікував в одеських "Известиях..." розвідку під назвою "Завоювання Землею Місяця". Через два роки з'являється його стаття "Станції поза Землею", в якій обґрунтовує необхідність створення орбітальної станції – супутника Землі. Ще під час навчання в університеті В. Глушко розробляє ідею теоретичних та експериментальних досліджень конструкції геліоракетоплана і розпочинає проектування космічного корабля, що використовуватиме для польоту сонячну енергію. 1930 року як співробітник Газодинамічної лабораторії, молодий конструктор розробив експериментальний проект ракетного двигуна, започаткувавши нову добу ракетного двигунобудування. У 1944-1945 з двигунами В. Глушка літали експериментальні літаки з комбінованими силовими установками (поршневий двигун + ракетний двигун) Як-3РД, Су-5 (И-107), Су-7 (модифікація штурмовика Су-6). Ці літаки, хоча й збудовані в одиничних екземплярах, стали сходинкою у розвитку реактивної авіації.

Двигуни В. Глушка стали основою ракетних систем, за допомогою яких СРСР досяг визначальних успіхів в освоєнні Космосу. Разом з С. Корольовим В.Глушко створив балістичні міжконтинентальні ракети та радянські ракетно-космічні системи. На двигунах В. Глушка працюють багаторазові ракетно-космічні комплекси "Енергія", "Буран", космічні кораблі "Восток", ракети-носії "Протон".Незважаючи на видатний внесок вченого у радянську космонавтику, 1938 року він був репресований сталінською тоталітарною системою і провів 8 років у тюремному ув'язненні за стандартним для комуністичних опричників звинуваченням – "шкідництво".

Помер Валентин Петрович Глушко 10 січня 1989 року в Москві. 1994 року його іменем названо кратер на видимому боці Місяця.

Література

1.    Бар'яхтар В.Г., Божинова Ф.Я. підручник « Фізика » 10 клас, 256 с.

2.    Божинова Ф.Я., Ненашев І.Ю., Кірюхін М.М. підручник « Фізика » 8 клас,    255 с.

3.    Журнал “ Шкільна бібліотека ”  1'2006, ст..3 .

4.    Журнал “ Шкільна бібліотека ”  5'2007, ст..15-18 .  

5.     Шендеровський В. « Нехай не гасне світ науки », 408 с.

6.    Інтернет- ресурси.